Лідерство під час війни

«Будьте сильні й відважні. Не бійтеся й не лякайтеся їх, бо Господь Бог твій іде з тобою. Він не покине тебе, не залишить» (5М.31:6).

Від початку війни й до сьогодні спостерігаю, як ростуть і стають більш зрілими нові лідери. Війна виявилася надзвичайно сильним учителем та екзаменатором. Ті ж спостереження привели до думки, що нам не потрібні у важкі часи просто лідери — нам потрібне правдиве лідерство. Тобто не потрібні просто люди на посадах і при званнях — потрібні відповідальні вчинки й поведінка. Отож, яке лідерство, як показала війна, нам потрібне найбільше?

1. Лідерство, яке в час максимального виклику діє згідно з осмисленими ціннісними рішеннями.

Такі лідери серйозно сприймали застереження та, навіть сумніваючись, приймали відповідні рішення. І в час, коли російські війська розпочали ракетний обстріл Києва та висадку десанту в Гостомелі, трималися прийнятих рішень — бо так диктували цінності.

2. Лідерство, яке бере відповідальність і діє в будь-яких обставинах.

Справжній лідер намагається допомогти людям у розв’язанні проблеми чи біди, особливо, коли трапляється серйозний виклик. Хто прийняв рішення залишитися, той допомагав не лише своїй громаді, а кожному, хто потребував. Хто евакуювався, одразу знайшов справу, щоб допомагати іншим. Лідерство завжди знаходить можливість послужити. З досвіду служіння ряду церков Київщини (і не лише) можу сказати, що вони та їхні лідери ставали орієнтирами й підтримкою для всього населеного пункту.

3. Лідерство, яке здібне орієнтуватися й приймати рішення без вказівок.

Усюди, де внутрішня система була вибудувана жорстко ієрархічно, за відсутності першої особи не відбувалося, як правило, нічого. Наявні відповідальні без вказівки згори не зважувалися на жодний самостійний крок. І навпаки — церкви, у яких розвинені лідерські команди й вітається ініціатива, навіть за відсутності першої особи були активні й дієві. Прийнятті рішень без вказівок у жодному разі не перекреслює командність і підзвітність. Але здібність діяти без вказівки, згідно з викликом ситуації — важлива риса лідерства.

4. Духовне лідерство, яке бере на себе довготривалу відповідальність за довірених.

Лідер-кар’єрист буде працювати, поки буде вигідно, поки буде все добре й безпечно для нього. У скрутний час він прийматиме рішення лише з огляду на власне збереження. Справжній лідер у скрутний час також турбується про власне — але у поєднанні з турботою про найближчих і довірених.

5. Лідерство, збудоване на горизонтальних зв’язках довіри, на єдності навколо спільної місії й мети.

Таке лідерство завжди командне, спільнотне за своєю природою, єднальне. Воно не визнає ізольованих одинаків, справа яких зав’язана на них самих і рухається, поки вони її рухають. А ще таке лідерство цінує взаємодію та взаємозв’язки — адже вони роблять зусилля ефективнішими, а результат — вагомішим.

6. Слугуюче лідерство.

Свій успіх таке лідерство оцінює, як правило, успіхом тих, кому воно служить чи допомагає. Слугуюче лідерство не боїться «забруднити» руки, не боїться ненормованого графіка чи нетипових ситуацій.

7. Відкрите лідерство.

Воно поступається місцем відповідальнішому, сильнішому, здібнішому. Таке лідерство знаходить себе там, де більша й гостріша потреба. Такий лідер не боїться талановитих і творчих — він відкритий для навчання й розвитку. Праці насправді так багато, що немає часу боротися «за портфель» чи битися за посаду.

8. Адаптивне лідерство.

Таке лідерство працює не за шаблоном, а на результат. Воно гнучке, щоб досягти мети, щоб допомогти, щоб задовольнити поточну критично важливу потребу. Воно усвідомлює: те, що було успішним минулого тижня, не обов’язково буде працювати цього тижня.

9. Лідерство, яке фокусується на головній меті.

Мета лідера-християнина — допомогти людині довідатися про дорогу до Бога, про Спасителя Ісуса Христа. Що лідер не робив би (згідно з викликом часу та ситуацією), він ні на мить не втратить з-під уваги Велике Доручення Господа.

Деякі з моїх же тез послужили мені тим, що засудили мене. Але загалом я надихнувся добрими прикладами. Усвідомив, що Бог надто багато в нас вклав, щоб ми сиділи, склавши руки. А що війна відкрила вам про ваше лідерство?

Блог Миколи РОМАНЮКА

Благовісник, 4,2022